Головбух: Бюджет

Доплата за роз’їзний характер праці працівників установи

88
Режим роботи окремих працівники бюджетної установи працівники передбачає постійні службові поїздки містом. Чи обов’язково кожного дня видавати накази про відрядження? Чи можна наказом керівника встановити особливий характер праці для таких працівників?

Робота в режимі постіних поїздок є не відрядженням, а роботою з роз’їзним (пересувним) характером, за який встановлюють доплату.

Пояснимо чому.

Особливості роз’їзного характера праці

Визначення поняття «службове відрядження» наведено пунктом 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59 (далі — Інструкція № 59). :

Службове відрядження це поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — установа), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю організації).

Інструкцією № 59 встановлено порядок направлення у відрядження та відшкодування пов’язаних із відрядженням витрат для:

  • державних службовців;
  • інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами й організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Натомість службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником) (п. 2 Інструкції № 59).

Як документально оформити роз’їзний характер праці

Режими роботи; нормування й оплата праці; встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо) —регулює колективний договір (ч. 2 ст. 13 Кодексу законів про працю України; КЗпП).

Тож саме в колективному договорі необхідно визначити:

  • перелік посад (професій), для яких встановлюється особливий (роз’їзний) характер роботи;
  • розмір доплат за нього;
  • порядок обліку використання робочого часу працівників із роз’їзним характером роботи.

Слід передбачити роз’їзний характер роботи і в трудових договорах та/або посадових (робочих) інструкціях.

Інакше, як наполягає Мінфін у листі від 29.04.2005 № 31-03173-03-29/8103, якщо колективним договором такий перелік посад, професій не передбачено або зазначене не обумовлено трудовим договором (контрактом), службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи вважатимуться відрядженням.

Трудовий розпорядок визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку (ч. 1 ст. 142 КЗпП). Тому слід внести відповідні зміни і до таких правил. Зокрема, стосовно режимів і графіків роботи працівників на посадах із роз’їзним (пересувним) характером.

Як встановити доплату за роз’їзний характер праці

Нагадаємо, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють організації у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП, ст. 15, 18 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР).

Отже, розмір і порядок доплат за особливий характер праці слід встановити у колективному договорі або локальному акті установи. Приміром, у Положенні про оплату праці.

Робота може мати роз’їзний характер постійно або лише в певні дні. Від цього залежатиме встановлення доплати у відсотках до місячних тарифних ставок (посадових окладів) або пропорційно фактичній кількості днів перебування працівників у роз’їздах.

Розміри доплат за роз’їзний характер праці визначають з урахуванням вимог постанови КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 № 490.

Тож з огляду на те, що посадовими обов’язками працівників передбачено постійні роз’їзди  містом, в колективному договорі доцільно встановити для таких працівників доплату у відсотках до місячних посадових окладів.



Підписка на статті

Підпишіться на розсилку, аби не прогавити жодної важливої та цікавої статті. Це БЕЗПЛАТНО. З нашою допомогою працювати легше!